В Туреччину на море з чоловіком їхали вперше. Раніше відпочивали в Греції, на Криті, в Україні та у Польщі. Нашим вибором стала Аланія (по опису молодіжне місто та гарні пляжі). Готель обирали тризірковий (чистий по фото, непоганий по відгуках та близький до пляжу і центру), адже зазвичай у нас активний відпочинок і у готелі лише ночуємо. З Києва ми відлітали 13 липня, треба сказати окреме "дякую" #TPG, бо я вперше в житті, сівши у літак боялася за своє життя. Маленький літак-мексиканець поскрипував під час польоту, а багато крісел в салоні були зіпсутими, в туалеті протікав кран. Проте пілот літака виявився вправним - легко посадив свій пристарілий літаючий апарат :). В аеропорту нас зустрів представник TPG Антон Северин. Як для людини, яка має запрезентувати нову країну для туристів, він м'яко кажучи із завданням не впорався. Втім не забув попросити чайові (у Туреччині заведено давати всім чайові). Готель виявився не таким як ми очікували, надивившись фото. Маленька територія, немає навіть жодного дерева, маленький басейн біля, якого їдять туристи. Але у цей готель нас відразу не поселили. Напевно знаючи про це наперед, Антон залишив нас на рецепції - 5 українців та 4 білорусів, і швиденько забрався. Нам же запропонували (без вибору) день пожити в іншому двозірковому апарт-готелі Капріз (радянський стайл). Харчування у тому готелі не було, тому на обіди та вечерю забезпечили довіз у Pera inn. Після обіду у нас була словесна перепалка (англійською) із власником цих двох готелів Рамазаном, адже рівень житла не відповідав тому, за який ми заплатили. Він запевнив, наступного дня проблему буде вирішено і нам дадуть кращий номер. Слова дотримав - у нас і справді був гарний та великий номер 109, розрахований для трьох. Балкон у цьому номері теж великий, виходить на басейн. У номері прибирали через день, за тиждень постіль не змінювали, одного разу змінили рушники. Якщо говорити про загальний стан номера, то нарікати немає на що. Харчування у цьому готелі для тих, хто любить їсти багато овочів (готували різні страви, були доволі цікаві і смачні). А ось із м'ясом ситуація тут гірша - один вид, здебільшого соєвий. Деякі м'ясні страви їсти не хотілося. У цьому випадку мене тішили оливки і маслини (засолені, мариновані, свіжі). Та варто сказати, у цьому готелі я не була голодною:). Якщо говорити про напої, спиртне я куштую рідко. Але коли таки вирішила випити, була неприємно вражена розбавленістю червоного вина, аналогічна ситуація із білим. Чоловік теж саме говорив і про пиво. Не розбавляють у цьому готелі тільки ракі. Навіть соки і ті з водою. З плюсів готелю - ввечері тут тихо і хто хоче відпочити, може виспатися, до моря йти всього 10 хвилин. На пляжі 1 гарний, пісковий захід у воду. Можливі навіть нічні купання, вода до 22.00 у морі спокійна і тепла. До центру міста від готелю теж близько, особливо красивими є вечірні прогулянки. Аланія як світлячок в ночі - має зовсім інший шарм, ніж вдень. І ввечері, прогулюючись вуличками міста, я почала його любити й тішитись нашому відпочинку як мала дитина. В Аланії варто відвідати - червону вежу та стародавню візантійську фортецю. Але не їдьте на таксі, а йдіть пішки. Гарні краєвиди та настрій забезпечені. В Аланії є і красивий пляж Клеопатри. Сюди теж треба навідатися. Для тих, хто хоче драйву в Аланії не засумуєш. Багато дискотек, ресторанів та пабів. Доволі цікавий ресторан Ev restaurant нам порокомендував власник готелю Рамазан - тут справді гарна атмосфера, смачні напої, гарна музика та хороший кальян. Рамазан досить адекватний, тому якщо у цьому готелі у вас виникнуть проблеми, то краще відразу йти до нього. До речі, на прощання він нам подарував тарілочку із написом Аланія, було приємно:) І не можна не сказати про найсмачнішу каву в місті, яку готують у кафе навпроти готелю. Зазирніть туди на горнятко:).